Парадокс української судової системи сьогодні полягає в тому, що головною судовою інстанцією в державі став… Європейський суд з прав людини. Тисячі українських громадян шукають саме там справедливе рішення своєї конкретної життєвої ситуації. І, уявіть собі, часто знаходять. Наростаючий вал петицій українських громадян до ЄСПЛ — яскраве свідчення важкої хвороби судової системи в Україні.
Люстрація суддів (модне сьогодні в Україні словосполучення) — така сама маячня, як і люстрація лікарів, двірників та міліціонерів. Вчинив гріх, порушив вимогу закону, вкрав, взяв конверт із грошима — йди, дорогий, в зону кримінальної відповідальності. Або адміністративної відповідальності. І ніяких безболісних, м’яких люстрацій…
Багато наших суддів — грішники. Це правда. Тому що працюють в Системі, що провокує на гріх, в провокуючих на гріх умовах. Але і в Адміністрації президента беруть конверти, і багато наших міністрів отримують «додпайок» з іноземних джерел.
Як у старому, радянських часів, анекдоті, де потрібно було в борделі поміняти не ліжка, а підстаркуватих «дівчаток». Тут необхідна корекція всієї системи судової влади. Пан Портнов та компанія ускладнили систему. Громадянин, який волею обставин входить в судову інстанцію, повинен розуміти її функцію. Інакше йому важко захистити своє конкретне право і отримати конкретне рішення. Ускладнена система провокує появу корупції в темних куточках. Так, я не повинен вимагати від держави, щоб мені на пальцях пояснили нові теорії космогонії або технології роботи зі стовбуровими клітинами, але я вправі вимагати ясності та прозорості у захисті моїх прав, тобто в судовій системі. Мені, а не тільки моєму адвокатові, який працює ліниво по-українськи, але вимагає від мене американські за розміром гонорари.
Суддя Богдан Пошва пропонує бездоганно логічний спосіб лікування рани, яка загноїлася, на тілі української державності. Чи почують його наші Начальники…