WikiLex зауважує, що вказана інформація, може зацікавити бухгалтерів підприємств, установ та організацій, які мають справу з об’єктами основних засобів.
Відповідно до рекомендацій Міністерства фінансів України від 21.07.2015 р. викладених в листі № 31-11420-08-10/23506 відповідно до пункту 1 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 р. № 1202 <…> (далі — Стандарт 121), витрати на поліпшення об’єкта основних засобів (реконструкцію (реставрацію), модернізацію, добудову, дообладнання) збільшують його первісну вартість протягом усього строку використання, якщо існує ймовірність отримання суб’єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, що перевищують первісно оцінений рівень його продуктивності, та/або збільшення потенціалу корисності цього об’єкта.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. № 11 (далі — Методичні рекомендації), підставою для визнання витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об’єкта, кількості та/або якості робіт, послуг, які надаються цим об’єктом.
Прикладами такого поліпшення є модифікація, модернізація об’єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; заміна окремих частин устаткування для підвищення якості робіт, послуг; впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити витрати; добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи покращить умови їх виконання.
Пунктом 2 розділу III Стандарту 121 передбачено, що витрати на утримання об’єкта основних засобів (проведення технічного нагляду, технічного обслуговування та ремонту), які здійснюються для відновлення або підтримання суб’єктом державного сектору майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності на первісно оціненому рівні продуктивності об’єкта основних засобів, визнаються витратами звітного періоду, в якому вони були понесені.
Дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площа тощо) в результаті поліпшення заносяться в інвентарні картки або інші регістри аналітичного обліку відповідних об’єктів основних засобів (п. 5 розділу VI Методичних рекомендацій).
Рішення про характер і ознаки здійснюваних суб’єктом державного сектору робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) об’єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигід, чи здійснюються вони для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, ухвалює керівник суб’єкта державного сектору з урахуванням результатів аналізу наявної ситуації та суттєвості таких витрат (п. 2 розділу VI Методичних рекомендацій).
Відповідно до пунктів 3 та 5 розділу IV Стандарту 121 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Вартість об’єкта основних засобів розподіляється на систематичній основі протягом строку його корисного використання (експлуатації) шляхом нарахування амортизації на дату балансу.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.