Український блогер Андрій Левус у своїй статті розмірковує над тим, наскільки дієвими виявляться українські санкції щодо Російської Федерації і для чого в Україні необхідно провести тотальну інвентаризацію російського майна.

«Нарешті Україна спромоглася ввести санкції проти РФ. Нам подається це, як велике досягнення та потужний удар по агресору. Але чи дійсно так і є.

Більше року маємо анексований Крим та окупований Донбас, а санкції не вводили, продовжували вести торгівлю з окупантом та жодним чином не намагалися боротися з впливом агресора на нашу економіку.

І от нарешті санкції. Захід ввів, і нам треба. І ми в тренді. Але чи це реальні санкції? Чи це не є лише імітацією боротьби? Звичайно, добре, що в цьому списку є Гіркін-Пушилін-Бєзлер та вся шайка. Але ж всі розуміють, що вони є тільки пішаками в руках тих, хто ними керує з Кремля. Чомусь в списку нема ані їхніх ляльководів, ані росіян, що, фактично, володіють українською економікою, ані тих, хто фінансує сепаратизм та війну на нашій території.

В цьому списку мають бути всі до одного депутати держдуми, що голосували за анексію Криму та введення російських військ на територію суверенної України. Для того, щоб дійсно вдарити по агресору, потрібен комплексний підхід. Необхідно диференціювати проросійські впливи в Україні, вивчити різні напрямки і точково протидіяти ним.

80 % реального сектору української економіки, якщо брати металургію, коксовім, вугільну, нафтогазову промисловість, належать росіянам, або «сім’ї» через опосередкованих людей та офшори. Це становить величезну загрозу національній безпеці. Стратегічні українські підприємства знаходяться у повній залежності від росіян або наших олігархів, які працюють у зв’язці з Росією через схеми, побудовані за часів Януковича.

Чому ми не вводимо санкції проти російського бандита з лужніковського групування, віце-спікера держдуми Олександра Бабакова, якому належить понад десять наших обленерго? Він голосував за анексію Криму, довший час був спеціальним представником Путіна по питаннях «бліжнєго зарубежья». Зрозуміла його роль в підготовці війни з Україною.

Ще один російський олігарх — Костянтин Григорішин. Володіє «Енергостандарт» (75%) «Запоріжтрансформатор» Вінницяобленерго, Тернопільобленерго, Запоріжжяобленерго, Волиньобленерго, Полтаваобленерго, Харківобленерго, ЛЕО, Черкасиобленерго, Чернігівобленерго, Сумиобленерго, Дніпрообленерго, Крименерго, а також Дніпропетровським, Запорізьким, Миколаївським, Херсонським та Чернігівським річними портами. Це відомий спонсор комуністичної партії протягом багатьох років, яка багато років також була однією з баз, де розвивався сепаратистський рух в Донецькій та Луганській областях. Саме комуністи складали в Донбасі третину місцевих рад, організовували та проводили там псевдореферендум. Саме на гроші Григорішина.

Інший російський олігарх — Костянтин Малофеєв, власник «Нутрітеку», однин з виконавців першого етапу «русской весни». В Україні у нього у власності Хорольський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів. Один з найбільших меценатів церкви України та Росії. Найближче оточення Путіна. Ігор Гіркін очолював Служби безпеки Малофеєва. З ним так само пов’язаний й Олександр Бородай. Він займався піар-компанією.

Віктор Нусенкіс — головний спонсор церковного сепаратизму. За його сприяння, УПЦ МП надавала приміщення Святогірської лаври російським бойовикам, друкувала антидержавну літературу, листівки, шиє прапори ворожої країни, веде антиукраїнську пропаганду серед парафіян. Нусенкіс є власником «Донецксталі», виробника та експортера комерційного коксу та товарного чугунка в СНД та Східній Європі. До структури компанії входять «Ясинівський коксохімічний завод», «Макіївський коксохімічний завод», ДМЗ, «ТСА -Стіл Груп». Вугільний сектор представлений: «Шахтоуправління« Покровське», ЦЗФ Чумаковська ». Агрохолдинг включає — «Агрофірма «Агротіс », агрофірма «Дружба», «Лактіс», «Вінтер», комплекс з переробки агропродукції «Нікольський», Мар’їнський міжгосподарський комбікормовий завод, племінний завод Малинівка . Машинобудівний напрямок:«Донецький електротехнічний завод». Фінанси — «Кредитпромбанк» та Страхова компанія «Гарант Поліс».

Також, російський олігарх — Ігор Кесаєв, є монополістом на ринку тютюну через компанію «Мегаполіс» Одночасно є власником заводу Дегтярьова, який виготовляє зброю.

Такі люди є головними ворогами України, а не тільки гіркіни-стрелкови. Вони заробляють тут гроші, а потім на них фінансують тероризм. Тобто, виходить, Україна сама платить за війну проти свого ж народу, чи це не є нонсенс?

Самооборона Майдану зимою розробила та презентувала пакет санкційних законопроектів, спрямованих на протидію російським впливам в Україні. Їхній розгляд в сесійній залі чомусь досі відкладається

Так, в законопроекті № 2509 ми пропонуємо заборонити резидентам країни-агресора володіти українськими природними монополіями, такими, як обленерго.

Зокрема, ми пропонуємо законопроект №2607, про тимчасові адміністрації. Пропонуємо створити інститут таких собі ресіверів — тимчасових адміністрацій, які зможуть управляти в користь держави підприємствами, або частками в Україні, власники яких мають потрапити під дію санкцій, коли їхні активи будуть заморожені.

Застосувати санкції проти цих підприємств нескладно, але вони в більшості є стратегічними об’єктами для України, там працюють наші громадяни, як, наприклад 15 обленерго, що належать Грігорішину-Бабакову. Тому, ми пропонуємо дати законні підстави для дії державного органу, який здійснюватиме адміністрацію, щоб не було колапсу в українській економіці. Йде мова про застосування санкцій, як це практикується в Європі — замороження активів, зняття менеджменту, перевірка.

Пакет російських активів в Україні формувався за часів Кучми — під час великої приватизації 90-х років, не в дуже законний спосіб. Інша хвиля заходу росіян на наш ринок — за часів Януковича. Відповідно, тимчасова адміністрація вивчає і законність придбання акцій конкретного цього підприємства.

Задля реальної та ефективної боротьби проти агресора маємо провести тотальну інвентаризацію російського майна в Україні за участі СБУ, служб зовнішньої розвідки, фінансового моніторингу. Має бути комплексний огляд, і це дасть відповіді на багато запитань.

Щоб не повторилася ця ситуація, як на Донбасі десь в Черкасах, де представники всіх великих підприємств сприяли проведенню референдуму і відігравали роль колаборантів — маємо вводити реальні санкції проти реальних ворогів нашої державності.

Санкції мають застосовуватися до тих, хто політично впливав на анексію Криму та окупацію Донбасу, а не лише на пішаків, які були просто виконавцями».