Отже, наша країна — член Ради Безпеки ООН на 2016 і 2017 роки. Не можна сказати, що завдяки новому статусу Україна зможе вмить вирішити усі свої найбільш наболілі питання, але в той же час з’являються ширші можливості для роботи на перспективу.
Практично всі українські фахівці і політологи висловилися з приводу отримання Україною статусу члена Ради Безпеки ООН, і не дивлячись на деякі розбіжності в дрібницях, загалом усі судження були схожими — ні швидко повернути Крим, ні істотно вплинути на ситуацію на Донбасі завдяки цьому статусу не вийде. Проте Україна формуватиме порядок денний, зможе безпосередньо брати участь в переговорах і, що вкрай важливо, в закритих переговорах, під час яких і “доводяться до розуму” всі проекти резолюцій.
З урахуванням анексії Криму Росією і безперервної агресії на Донбасі Україна отримає реальні можливості ефективніше привертати увагу держав-членів ООН і усієї світової громадськості до цих проблем і шукати спільні шляхи їх вирішення. Більше того, впродовж двох років Україна зможе один раз або двічі очолити Раду Безпеки ООН, а повноваження голови дозволяють впливати на рішення досить широкого кола питань.
Як відомо, Україна за свою історію вже тричі була непостійним членом Ради Безпеки ООН — в 1948-1949 роках, 1984-1985 роках і в 2000-2001 роках.
Але за роки незалежності це другий раз.
Украй важливо розумно розпорядитися ситуацією, і якщо не вирішити всі проблеми із окупованими територіями вмить, то хоча б створити максимально сприятливі передумови для цього в довгостроковій перспективі. А це якраз цілком реально — статус члена Ради Безпеки ООН вплине на популярність України в світі та істотно збільшить її політичний вплив.
За всю історію такого ще не траплялося, щоб у Раді Безпеки агресор і об’єкт агресора сиділи поруч. Завдяки членству в Раді Безпеки ООН Україна має можливість самостійно, без допомоги союзників протистояти позиції Росії. Звісно, що Росія накладатиме вето на невигідні для себе ініціативи України. В свою чергу Україна може успішніше “тролити” Росію в різних ситуаціях, зокрема, у ситуації з Сирією. Що цікаво, Росія і СРСР в цілому 120 разів скористалися правом вето. Для прикладу: США ветували рішення Ради Безпеки 76 разів, Великобританія — 32, Франція — 18, Китай — 5 разів.
У ситуації, яка склалася, багато, якщо не все, залежатиме від українських представників у Раді Безпеки ООН — треба максимально використати всі можливості, що представилися, так, щоб у України з’явилися реальні можливості і вирішити всі свої проблеми на Донбасі, і повернути Крим, і на осяжне майбутнє закріпити позиції в світі.
