Переслідування бійців АТО — як влада мститься за Азарова
ПОСАДИТИ НЕ МОЖНА ПРОБАЧИТИ
Влада продовжує переслідування справжніх патріотів. Але в цьому питанні почали явно перегинати палицю, оскільки вже намагаються відправити за грати інваліда 2-ї групи війни, онкохворого бійця АТО, який пішов добровольцем захищати Батьківщину, викрив ряд корупційних діянь, зрозумів, що при владі перебуває антинародний режим, а коли почав виказувати свої думки у соціальних мережах та на мітингах - його почали переслідувати. Нічого кращого придумати не могли, як “реанімувати” кримінальне провадження від 2013 року, коли людина погрожувала “підірвати” колишнього прем'єр-міністра Азарова тільки за те, що його уряд відмовляється виконати законні рішення судів. Та про все по порядку читайте у нашому матеріалі.
Як не спутай — а воля Господа розплутає
(народна приказка)
До нас звернувся громадянин України Михайлусь Олександр Володимирович, який
повідомив, що, на його думку, влада переслідує його за його політичні переконання.
За словами заявника, проти нього було сфабриковане кримінальне провадження, а зараз через те, що він займає різку опозиційну позицію - була дана “команда фас” та завдання будь-якою ціною притягнути його до кримінальної відповідальності, позбавити можливості вільного пересування, а також, в подальшому, засудити на тривалий термін.
Ad ovo – із самого початку (букв. Від яйця - Латинь).
08.07.2013 року громадянин Михайлусь зрозумів, що влада в черговий раз допустила несправедливість не тільки по відношенню до нього, а й по відношенню до тисяч громадян певної категорії ( мається на увазі група громадян — інвалідів ЧАЕС, які мають законні рішення судів про перерахунок їм пенсії. Частині громадян влада виплатила компенсацію, а частині — ні). Половина чорнобильців отримала, у відповідності до рішень судів, багатотисячні компенсації ( в тому числі таку компенсацію отримав і рідний дід пана Михайлуся), однак йому таку компенсацію так і не сплатили. У поштовому відділенні вже знаходились відомості на оплату компенсації і пан Олександр розмірковував та будував плани, яким чином буде витрачати свої відсуджені у держави понад 90 тисяч гривень. Але влада Януковича — Азарова вирішила по-іншому і “заморозила” подальші виплати даній категорії громадян. Коли Олександр звернувся до Пенсійного фонду, йому прийшла відповідь, що гроші нараховані, але у відповідності до ряда Постанов Кабінету Міністрів, сплачені бути не можуть. Куди тільки не звертався наш герой публікації, навіть був на особистому прийомі у міністра соціальної політики Королевської — усе марно. Держава, в особі тримачів влади, відмовлялась виконати законне рішення суду. І тоді Михайлусь почав впадати у стан відчаю, подзвонив на лінію “02” та сказав, що підірве тодішнього прем'єр-міністра Азарова, якщо йому не сплатять відсуджену у держави компенсацію.
Все було гаразд, аж поки Михайлусь не зайняв свідому громадську позицію і рішуче почав заявляти, що чинна влада нічим не відрізняється від попередньої, до того ж Олександр, перебуваючи на службі в армії (куди, до речі, пішов добровольцем), став свідком чисельних корупційних діянь, про які повідомляв Міністру оборони та Генеральному прокурору України. На свої заяви, у яких він вказував контакти свідків, він отримував чисельні “відписки” про те, що факти, викладені ним, не знайшли свого підтвердження в ході перевірки, при цьому свідки не були навіть опитані.
Аналізуючи політичне життя країни, Михайлусь приймає рішення звернутися за підтримкою до одіозного губернатора Одеської області М. Саакашвілі, куди і рушив на початку березня. В ході особистої розмови з керівником приймальні Саакашвілі, Олександр передав на зберігання оригінали документів та попросив про допомогу. Діюча влада, напевно, цього йому не змогла пробачити.
Далі наведемо пряму мову героя нашої публікації: “25 березня 2016 року приблизно о 8-15 до оселі, де я зареєстрований та проживаю, і яка належить на правах приватної власності моєму дідусю (а я в квартирі права власності не маю) наглим чином вдерлися чотири людини у цивільному, які брутально себе поводили, ображали моїх рідних похилого віку, відштовхнули онкохворого дідуся, надягли мені на руки кайданки та доставили до Дніпровського управління поліції. Там я перебував у кабінеті оперативних співробітників приблизно до 12 години, оскільки слідчий, який надав окреме доручення про мою примусову доставку до нього, знаходився у прокуратурі, хоч його було вчасно повідомлено про те, що мене вже доставили. Після цього, слідчий вручив мені Постанову про притягнення в якості обвинуваченого та змусив мене її підписати, хоч я і не хотів цього робити. Потім він відвів мене до свого кабінету, де на мої питання відповідати відмовився, натомість набрав на комп'ютері документ — мої анкетні дані і змусив підписати його, а також написати, що до моменту надання адвоката я відмовляюсь давати покази на підставі статті 63 Конституції України. Я поставив пану слідчому питання, чому мене було примусово доставлено до нього, на що він відповів, що надсилав мені чотири повістки, дзвонив мені, а я не з'являвся на допити. Коли я спитав його, чим слідство може довести, що я отримував ці чотири міфічні повістки, слідчий відповів, що він не винен, що так працює пошта, а сам він нічого нікому не повинен доводити. Після того, як я почав відстоювати свої законні права, слідчий звернув мою увагу на стіну, де висіла подяка, виписана йому за сумлінне виконання бойових завдань в зоні проведення АТО, яка підписана особисто керівником сил АТО, і сказав, що, як я гадаю, кому повірять мені, чи йому. На моє логічне питання, яким чином було проведено експертизу записів і встановлено, що голос належить саме мені — слідчий відповів, що це таємниця слідства. Після цього слідчий сказав, що зараз мене повезуть до суду для обрання запобіжного захисту і що мені оберуть у вигляді заходу — цілодобовий домашній арешт. Я наполягав на тому, що я інвалід 2-ї групи, маю невиліковні хвороби, що маю на утриманні двох осіб похилого віку, онкохворих, однак слідчий сказав, що його це необходить. Тоді я почав вимагати свого законного права на адвоката, на що слідчий сказав, що адвокат скоро приїде. Я просидів в кабінеті слідчого майже годину, після чого слідчий виписав мені одразу дві повістки на 28 та 29 березня і відпустив. Коли я приїхав до оселі — виявилось, що моя бабуся перенервувала та померла. Я повідомив слідчого телефоном, що у мене померла бабуся, і що я не зможу прибути на допит 28 березня. Після того, як я прибув на допит до слідчого 29 березня, він почав принижувати мою честь, звертаючись до мене на “ти”, постійно психологічно на мене тиснув, що мені сьогодні (тобто 29 березня) судом буде обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Від такої поведінки слідчого мені стало погано, а карета швидкої допомоги, яка прибула прямо у службовий кабінет слідчого, прийняла рішення про мою негайну госпіталізацію до стаціонару з підозрою на гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт). Прибувши до стаціонару, невролог наполягав на моїй негайній госпіталізації, від якої я відмовився, скільки мені необхідно поховати бабусю, та й дідусь теж потребує постійного догляду. Після цього я звернувся із письмовою заявою до того ж самого управління поліції, мене опитали, прийняли і належним чином зареєстрували заяву. У заяві я попросив дати оцінку діям слідчого та направити заяву за належністю.”.
Наводимо копію Постанови, яку вручали герою нашої публікації. У цій Постанові дійсно вказано, що було проведено фоноскопічну експертизу. Але, навіть якщо не брати до уваги поведінку та дії слідчого, оцінку яких ми не маємо право давати, то залишається питання, яким чином була проведена така експертиза без відбору зразків голосу пана Михайлуся?
“Складається враження, що той, хто критикує владу, в опозиції до неї або відмовляється бути їй покірним "слугою", або “рабом” повинен чекати на обшуки чи повістки, або на просто вторгнення у приватну власність без належного дозволу судді. Режим сьогоднішньої влади відрізняється від сталінських часів тим, що поки приходять не о 2-й чи 3-ій годині, а о 8-ій ранку. Категорично засуджую такі дії, вважаю неприпустимим запровадження політичних репресій в Україні",-говорить Михайлусь.
Facinora ostendi dum punientur,
flagitia autem abscondi debent –
злочини треба викривати, наказуючи їх,
а ганебні вчинки треба залишити скритими.(Латинь).
Слідчий, у провадженні якого знаходиться справа проводить слідчі дії, але разом з тим його ганебні вчинки виходять за межі етики. Зі слів слідчого, він направляв чотири повістки Михайлусю, а також телефонував останньому з метою виклику на допит, і не може нічим довести своєї позиції і це бентежить, коли у правовій державі, яка незабаром увійде до родини цивілізованих Європейських країн продовжується порушення прав людини. Зараз за гратами в Україні перебуває чимало репресованих за політичною ознакою людей. Це патріоти, націоналісти, учасники добровольчих батальйонів, яких кидають за грати за сфальшованими справами. Зокрема, згадаємо про журналіста Руслана Коцаба, який виступив проти насильницької мобілізації українців до лав ЗСУ, після чого був заарештований Службою Безпеки України за звинуваченням у державній зраді і шпигунстві. 11 лютого 2015 року Amnesty International визнала Руслана в'язнем совісті. Питання такого ж визнання, стосовно пана Михайлуся буде найближчим часом розглянуте на відповідному комітеті.
Коментарі:
Максим Репка, правозахисник, маргінальний політичний діяч:
Так звана “справа Михайлуся” явно має ознаки переслідування за політичними переконаннями. Дивіться, справу порушили у 2013 році на підставі аудіозапису невідомого громадянина, який представився Михайлусем Олександром. На момент внесення даних про правопорушення до реєстру, експертним шляхом не було встановлено ідентичність голосу. Експертизу провели тільки у 2015 році, коли пан Михайлусь почав активно висловлювати свою політичну позицію, що він вважає дану владу в Україні такою, що влаштовує геноцид проти свого народу, почав активно розміщувати критичні пости у соціальних мережах, приймати участь у мирних зборах та акціях протесту. Особисто я вбачаю цілий ряд порушень. Раджу пану Михайлусю звернутися за послугами до високопрофесійного адвоката та повідомити про порушенння його прав до прокуратури. Прослідковується чіткий зв'язок між громадською діяльністю пана Михайлуся, його життєвим кредо та кримінальною справою. Але Олександр не єдиний, кого переслідує чинна влада, у тюрмах знаходиться багато свідомих патріотів України, проти яких режим сфальсифікував кримінальні справи.
Під псевдо “Патріот”, творець проекту “Мaidanko Cat” :
Олександра я знаю більше 12 років. Це імпульсивна, але справедлива людина. Скільки його пам'ятаю, він завжди був за справедливість, завжди відстоював свої законні права та допомогав у цьому і іншим. Моя думка — це політичні переслідування, нажаль, пан Михайлусь не перший і не останній, кого ця влада буде переслідувати.
Інсайдер, експерт:
Судові фоноскопічні експертизи проводяться, як правило, двома фахівцями з базовою технічним та лінгвістичною освітою. Причому не тільки при вирішенні питань, пов'язаних з ідентифікацією особи по голосу і мові, але і з метою виявлення ознак монтажу і інших змін в процесі або після закінчення запису фонограми. Для проведення судово-фоноскопічних експертиз потрібні зразки голосу і мови, які також можуть бути вільними й експериментальними. Перші – це фонограми, не пов’язані з розслідуваною подією, другі - спеціально вироблені фонозаписи голосу та мовлення осіб, щодо яких вирішується питання про тотожність. Мені, наприклад, все одно, яким чином “робочий матеріал” потрапив до слідчого, який призначив експертизу. Однак, обов'язковість законного відбору зразків голосу залишається для мене головним фактором, адже без зразків я не зможу зробити висновок, апріорі. Мені незрозуміло, яким чином могла бути проведена експертиза без зразків голосу. Адже можливість проведення самої експертизи, а також правильність її висновків значною мірою залежить і від обсягу та якості наданого порівняльного матеріалу для експертного дослідження”,-уточнив інсайдер.
Ми будемо активно стежити за справою Олександра Михайлуся .
